вже й забув, коли в останнє рухався зі швидкість більшою за швидкість пішохода.



а від фотографій берліну стабільно щемить серце.

маючи змогу змінити або додати на свій розсуд єдину статтю конституції, я б без зайвих вагань закріпив "право на подорожі" за кожним.

так, звичайно, це може звучати абсурдно, бо хто нас неволить сидіти місці.
ми ж ніби вільна країна, хоча не все можна говорити та й права людини дотримуються через раз, але всі рівні перед обличчям касира.

все так, все так.

в той же час багато хто нехтує цим благословенним правом, а дехто не приймає його всерйоз.
тож я і пропоную закріпити його в головах, а не на папері.